Дослідження Гомілковостопний суглоб/стопа 10 листопада 2026 року
Шен та ін. (2026)

Пропріоцептивне тренування знижує ризик розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба на третину: Оновлений метааналіз

пропріоцептивне тренування при розтягненні зв’язок гомілковостопного суглоба

Пропріоцептивне тренування знижує частоту розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба приблизно на 34% порівняно з контрольними умовами

Профілактичний ефект зберігався незалежно від виду спорту (футбол чи інші види спорту) та від того, чи проводили тренування окремо, чи в межах багатокомпонентної програми

Достовірність доказів помірна: основний висновок підтверджують 15 РКД у 8 країнах і надійні аналізи чутливості

Вступ

На розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба припадає 15–20% усіх спортивних травм, а частка пацієнтів, у яких розвивається хронічна нестабільність гомілковостопного суглоба, сягає 40%. Тому в клінічній практиці профілактика повторних травм є одним із головних завдань. Пропріоцептивні тренування та тренування рівноваги давно рекомендують включати до стратегій профілактики травм. У попередніх метааналізах профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба об’єднували неоднорідні дослідження, у яких суттєво відрізнялися інструменти оцінювання результатів, популяції та рівні клінічної практики, що ускладнювало порівняння між дослідженнями.

Цей оновлений систематичний огляд і метааналіз Shen et al. (2026) охоплює майже вдвічі більше РКД, ніж попередні узагальнення з цього питання, і ставить два практично важливі запитання: чи залежить профілактичний ефект пропріоцептивного тренування від виду спорту та чи має значення, чи проводять його як окреме втручання, чи включають до ширшої багатокомпонентної програми розминки? Друге запитання особливо важливе для розроблення профілактичних втручань.

 

Методи

У цьому систематичному огляді та метааналізі провели пошук у 5 базах даних станом на червень 2026 року, щоб знайти рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) і кластерні рандомізовані контрольовані дослідження, у яких оцінювали пропріоцептивне тренування, зокрема тренування пропріоцепції та рівноваги, тренування на балансувальній і нестабільній дошках, нейром’язове, сенсомоторне тренування та тренування стабільності, для запобігання травмам гомілковостопного суглоба у спортсменів. Таке тренування могло бути окремим втручанням або чітко визначеним компонентом багатокомпонентної програми. У групі порівняння не мало бути компонента пропріоцептивного тренування або тренування рівноваги (звичайне тренування, імітація втручання або стандартна розминка). Дослідження мали містити показник, пов’язаний із травмами гомілковостопного суглоба, та наводити оцінку ефекту.

Автори виключили дослідження, у яких переважно вивчали реабілітаційні втручання після травм гомілковостопного суглоба, а не стратегії профілактики. Також виключили дослідження, у яких пропріоцептивний компонент не був чітко визначений. Нарешті, виключили описи клінічних випадків, матеріали конференцій, огляди й редакційні статті, а також дослідження, у яких бракувало даних для кількісного та якісного синтезу.

До огляду включили 15 рандомізованих контрольованих досліджень (зокрема кластерних) із вибірками від невеликих до понад 1 000 учасників у кожній групі. Дослідження охоплювали футбол, баскетбол, волейбол, гандбол і шкільну фізичну культуру; більшість учасників були дітьми, підлітками та молодими дорослими. Тривалість втручань становила від 8 тижнів до повного сезону.

Shen J, Chen S, Han X. Ефективність пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба у спортсменів: систематичний огляд і метааналіз. BMC Musculoskelet Disord. 2026. https://doi.org/10.1186/s12891-026-10677-4

Вилучення даних проводили систематично та незалежно. Вилучали дані про характеристики досліджень, пацієнтів і втручань, а також дані про результати, пов’язані з гомілковостопним суглобом.

Щодо якісного аналізу, характеристики втручань систематично кодували відповідно до компонентів, описаних у включених дослідженнях. Це дало змогу провести додатковий пошуковий аналіз; втручання класифікували як самостійні, спрямовані на пропріоцепцію/рівновагу або багатокомпонентні програми.

Для кількісного аналізу з кожного дослідження отримували дані про травми гомілковостопного суглоба, зокрема частоту травм, час експозиції та оцінки відносного ефекту з 95% довірчими інтервалами. За наявності надавали перевагу скоригованим оцінкам, а відсутні оцінки відносного ефекту за можливості розраховували на основі наведених даних про кількість випадків і час експозиції.

Насамкінець ризик систематичної похибки оцінювали за допомогою RoB 2, а визначеність доказів — за системою GRADE.

 

Результати

У 15 включених дослідженнях пропріоцептивне тренування для профілактики розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба було пов’язане зі статистично значущим зниженням частоти травм гомілковостопного суглоба (об’єднаний відносний ефект: 0,659; 95% ДІ: 0,558–0,778; p < 0,001), що відповідає приблизно 34% відносному зниженню ризику. Гетерогенність була низькою (I² = 22,7%). 95% прогнозний інтервал (0,442–0,984) також свідчить про ймовірність того, що профілактичний ефект буде виявлено в майбутніх дослідженнях, хоча його верхня межа наближається до нульового ефекту (1,00).

Shen J, Chen S, Han X. Ефективність пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба у спортсменів: систематичний огляд і метааналіз. BMC Musculoskelet Disord. 2026. https://doi.org/10.1186/s12891-026-10677-4

Не виявлено статистично значущої модифікації ефекту залежно від виду спорту. Пропріоцептивне тренування було пов’язане зі зниженням відносного ризику на 30,3% у дослідженнях із футболу (RR: 0,697; 95% ДІ: 0,502–0,969; k = 7) і на 38,3% в інших видах спорту (RR: 0,617; 95% ДІ: 0,514–0,742; k = 8), без статистично значущої різниці між підгрупами (p для взаємодії = 0,299).

Shen J, Chen S, Han X. Ефективність пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба у спортсменів: систематичний огляд і метааналіз. BMC Musculoskelet Disord. 2026. https://doi.org/10.1186/s12891-026-10677-4

Щодо складу втручань, програми, що складалися виключно або переважно з пропріоцептивних вправ і вправ на рівновагу, були пов’язані зі зниженням відносного ризику на 44,4% (ВР: 0,556; 95% ДІ: 0,420–0,736; k = 5), порівняно зі зниженням на 28,0% для багатокомпонентних програм, що включали пропріоцептивне тренування для профілактики розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба (ВР: 0,720; 95% ДІ: 0,588–0,880; k = 10). Хоча перші мали чисельно більший профілактичний ефект, різниця між підгрупами не була статистично значущою (p взаємодії = 0,081).

Shen J, Chen S, Han X. Ефективність пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба у спортсменів: систематичний огляд і метааналіз. BMC Musculoskelet Disord. 2026. https://doi.org/10.1186/s12891-026-10677-4

Аналізи чутливості (виключення по одному дослідженню, обмеження оцінками на основі частоти подій або часу до настання події, виключення похідних або неточних оцінок) дали узгоджені об’єднані ефекти в діапазоні від 0,619 до 0,675. У 5 дослідженнях ризик систематичної похибки був низьким, у 9 — були «певні занепокоєння», а в 1 — високим. Загалом за підходом GRADE достовірність доказів оцінено як помірну; оцінку знижено через можливі ефекти малих досліджень.

 

Питання та думки

Основний висновок цього огляду — відносне зниження ризику травм гомілковостопного суглоба на 34% — узгоджується з результатами попередніх оглядів, у яких повідомлялося про зниження ризику на 26–38%, попри майже подвоєну доказову базу. Ця узгодженість свідчить, що профілактичний ефект цих втручань залишається відносно стабільним у міру накопичення нових доказів. Також варто відзначити більший ефект окремого пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба порівняно з багатокомпонентними програмами (RR 0,556 проти 0,720). Однак цей результат слід тлумачити обережно, зважаючи на невелику кількість досліджень окремого тренування (k = 5) і відсутність статистично значущої різниці між підгрупами. Як зазначає огляд, відмінності у змісті втручань і звітності ускладнюють порівняння програм. Хоча в огляді не повідомляється про використання таких структур, як TIDieR, припущення, що обмеження звітності пояснюють числову різницю між типами програм, залишається спекулятивним.

Справді, критерії включення викликають запитання щодо операційного визначення пропріоцептивного тренування. У цьому огляді до прийнятних втручань належали методи, спрямовані на покращення пропріоцепції та/або рівноваги. Вони охоплювали такі поняття, як пропріоцепція, тренування рівноваги, балансувальна платформа, нестабільна балансувальна платформа, нейром’язове тренування, сенсомоторне тренування та тренування стабільності. Такий широкий підхід особливо доречний з огляду на сучасну наукову дискусію про те, як слід розуміти пропріоцепцію. Традиційно пропріоцепцію визначали як здатність відчувати рух у суглобах і положення тіла в просторі. Однак нещодавня експертна думка розширила це визначення: воно охоплює сприйняття положення й руху тіла, а також сили та зусилля, які створюють м’язи, і ваги предметів, які людина підіймає. Відповідно, пропріоцепцію описують як усвідомлення механічного та просторового стану тіла й компонентів його опорно-рухового апарату. Такий ширший погляд розглядає пропріоцепцію як складний сенсорний процес, що включає взаємодію між периферичними сенсорними сигналами та їх обробкою в центральній нервовій системі, а не лише роботу периферичних пропріорецепторів.

Для оцінювання різних аспектів пропріоцепції, зокрема кінестезії, статестезії, відчуття положення суглоба (JPS), відтворення положення суглоба (JPR) та оцінювання розрізнення амплітуди активного руху (AMEDA), застосовують кілька методів. Однак у включених дослідженнях функцію пропріоцепції не оцінювали систематично. Тому вихідний стан пропріоцепції та можливі зміни після втручання здебільшого залишаються невідомими. Через це ми не можемо визначити, чи було спостережуване зменшення кількості травм гомілковостопного суглоба справді зумовлене покращенням функції пропріоцепції.

Крім того, традиційні підходи до пропріоцептивного тренування дедалі частіше ставлять під сумнів. Хоча вправи на нестійких поверхнях можуть покращувати окремі аспекти рівноваги, їхній ефект може значною мірою залежати від конкретного завдання і недостатньо відображати сенсомоторні вимоги певних видів спорту. Деякі дані свідчать, що тренування на нестійких поверхнях не обов’язково покращує пропріоцептивну функцію. Підвищення нестійкості поверхні може знижувати достовірність пропріоцептивної інформації, потенційно посилюючи сенсорний шум і спонукаючи центральну нервову систему більше покладатися на зорову інформацію для підтримання постурального контролю. Це ставить під сумнів, чи справді традиційні вправи на нестійких поверхнях є найдоцільнішим способом покращити точність пропріоцепції.

У сукупності ці міркування спонукають обережно інтерпретувати результати цього огляду. Хоча включені втручання були пов’язані зі зниженням частоти травм гомілковостопного суглоба, їхня широка класифікація як пропріоцептивного тренування не доводить, що сама пропріоцептивна функція покращилася або опосередковувала цей ефект. Оскільки в огляді не було узагальнено дані про механізми, що опосередковують ефект, неможливо визначити, чи зумовлений профілактичний ефект змінами точності пропріоцепції, рівноваги, сили або іншими адаптаціями.

Отже, хоча результати підтверджують профілактичну цінність втручань, що включають пропріоцептивні компоненти та вправи на рівновагу, було б передчасно приписувати цей ефект саме поліпшенню пропріоцепції.

 

Поговори зі мною про ботаніку

Автори застосували узагальнений метод оберненої дисперсії, щоб об’єднати результати досліджень, у яких повідомляли про різні відносні показники ефекту, зокрема відносний ризик (RR), відношення частот захворюваності (IRR) і відношення інтенсивностей ризику (HR). Перед об’єднанням ці оцінки перевели в логарифмічну шкалу, причому точнішим оцінкам надавали більшу статистичну вагу. Хоча цей підхід дає змогу включати різні показники ефекту до одного метааналізу, вони не відображають цілком однаковий параметр результату, що створює певну невизначеність щодо їхньої порівнянності.

Для врахування можливих відмінностей у справжніх ефектах втручання між дослідженнями використовували модель випадкових ефектів. Дисперсію між дослідженнями оцінювали методом обмеженої максимальної правдоподібності (REML), а для розрахунку довірчих інтервалів навколо об’єднаних оцінок застосовували поправки Гартунга—Кнаппа. Статистичну гетерогенність оцінювали за допомогою критеріїв Q Кокрана, I² і τ²; додатково розраховували прогнозний інтервал, щоб оцінити діапазон ефектів, очікуваних у майбутньому порівнюваному дослідженні. У підгрупових аналізах перевіряли, чи відрізнявся профілактичний ефект залежно від виду спорту або складників втручання; відмінності між підгрупами оцінювали за допомогою формальних тестів взаємодії. Також проводили аналізи чутливості, щоб перевірити стійкість об’єднаних результатів до відмінностей у використаних мірах ефекту.

Попри значні клінічні та методологічні відмінності між включеними дослідженнями, зокрема щодо складників втручання, його тривалості та характеристик учасників, статистична гетерогенність була відносно низькою (I² = 22,7%). Однак статистична гетерогенність насамперед відображає варіабельність спостережуваних оцінок ефекту, а не відмінності в характеристиках досліджень. Тому низьку статистичну гетерогенність не слід трактувати як свідчення клінічної однорідності чи узгодженості механізмів, що лежать в основі втручань. Це розмежування особливо важливе з огляду на широке операційне визначення пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба, прийняте в цьому огляді. Воно охоплювало втручання з потенційно різними фізіологічними мішенями та характеристиками тренування. Хоча об’єднані результати свідчать про відносно стабільний профілактичний ефект у різних дослідженнях, вони не доводять, що ці втручання покращували пропріоцептивну функцію завдяки подібним механізмам. Крім того, поєднання оцінок, що ґрунтуються на ризику, частоті подій і часі до настання події, додає невизначеності, оскільки ці показники відповідають різним цільовим параметрам оцінювання, хоча й виражені як відносні ефекти. Тому аналізи чутливості важливі, щоб з’ясувати, чи залишаються загальні висновки стійкими з урахуванням цих методологічних відмінностей.

 

Повідомлення на пам'ять

  • Пропріоцептивні втручання та втручання, засновані на тренуванні рівноваги, як їх визначено в цій статті, були пов’язані зі зниженням частоти травм гомілковостопного суглоба приблизно на 34% порівняно з контрольними втручаннями.

  • Профілактичний ефект був подібним у різних видах спорту, без статистично значущої різниці між футболом та іншими видами спорту.

  • Як окремі програми пропріоцептивного тренування/тренування рівноваги, так і багатокомпонентні втручання, що включали ці вправи, були пов’язані зі зниженням частоти травм. Однак імовірно більший ефект окремих втручань порівняно з багатокомпонентними програмами не був статистично значущим.

  • Огляд свідчить про профілактичну ефективність програм, що включають вправи на пропріоцепцію та рівновагу, однак не доводить, що поліпшення пропріоцепції є механізмом позитивного ефекту, і не дає змоги виокремити її самостійний внесок у багатокомпонентних програмах.

  • Крім того, широке операційне визначення пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба охоплювало різнорідні втручання, спрямовані на розвиток рівноваги та сенсомоторного контролю. Отже, спостережуване зниження кількості травм гомілковостопного суглоба може відображати ширші нервово-м’язові адаптації, покращення рівноваги, м’язової сили чи інші механізми, а не саме покращення пропріоцепції.

  • Загалом результати свідчать на користь включення вправ на рівновагу та сенсомоторних вправ до програм профілактики травм гомілковостопного суглоба. Однак дані підтверджують ефективність втручань, класифікованих як пропріоцептивне тренування, а не те, що саме покращення пропріоцепції є механізмом профілактики травм. Визначеність доказів оцінили як помірну.

Цей посібник Physiotutors допоможе вам оцінювати й лікувати розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба в клінічній практиці.

 

Посилання

Shen J, Chen S, Han X. Ефективність пропріоцептивного тренування для профілактики розтягнень зв’язок гомілковостопного суглоба у спортсменів: систематичний огляд і метааналіз. BMC Musculoskelet Disord. 2026. https://doi.org/10.1186/s12891-026-10677-4